пустоб'яка

пустоб'я́ка

-и, ч. і ж., діал., розм.

Пуста, розбещена людина.

Значення в інших словниках

1. пустоб'яка — Пустоб'я́ка, -ки об. Пустой, распущен ный человѣкъ. Тілько пустоб'яки жалкують за шинком, а добрий чоловік не жаліє. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.  Словник української мови Грінченка