пучка
Пучка, -ки
ж. ум. отъ малоупотребительнаго пука (см.), но употребляется самостоятельно въ томъ-же значеніи.
1) Конецъ пальца на рукѣ, точнѣе: внутренняя часть конца пальца ка рукѣ; иногда въ значеніи: палець. З пучок та з ручок житимемо. Г. Барв. 231. Загнала шпичку під ніготь, а тепер пучку обриває. Харьк. г. Пучками, та ручками, мовляв, хліб заробляємо. Лебед. у. Я собі один одним, як пучка. Г. Барв. 191. Давай знімати каблучку з пучки. Г. Барв. 206. На одній руці пучки, та неоднакові. Ком. Пр. № 829.
2) Щепотка. Позич мені пучку соли. Харьк. ум. пучечка. Панночка, чи глянула на нас, чи ні, — простягла дві пучечки поцілувати. МВ. (О. 1862. III. 37).
Словник української мови Грінченка