підкова
Підко́ва, -ви
ж.
1) Подкова. Пакінь підкований: хазяїн на зіму підкував та й забув вирвати підкови. Рудч. Ск. II. 17. Туди тебе зашлють, де волам роги правлять, а кіз кують підковами. Ном.
2) Желѣзная подбивка на верхней части ярма (чашовині). Рудч. Чп. 250. ум. підківка, підківонька, підківочка.
Словник української мови Грінченка