Значення в інших словниках
-
підкова —
-и, ж. 1》 Металева, вигнута за формою кінського копита пластина, що прибивається до копита з метою запобігти його пошкодженню та сковзанню тварини. || перен. Те, що формою схоже на таку пластину. 2》 Металева пластинка, що набивається на спід взуття для збереження підметки або набійки.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
підкова —
ПІДКО́ВА, и, ж. 1. Металева, вигнута за формою кінського копита пластина, що прибивається до копита, щоб запобігти його пошкодженню та ковзанню тварини.
Словник української мови у 20 томах
-
підкова —
креса́ти підко́вами (підкі́вками, чобітьми́ і т. ін.). 1. Танцювати з запалом, з натхненням. Танцювали вже із добру годину, а Чайченко усе сидів собі та тільки дививсь, як другі підківками крешуть (Марко Вовчок). 2. Енергійно, бадьоро йти.
Фразеологічний словник української мови
-
підкова —
ПІВКО́ЛО (половина кола як форма лінії), ПІВКРУ́Г рідше, ПІВДУГА́, ПІВДУ́ЖЖЯ, ПІДКО́ВА розм., ПІВКО́ЛЕСО діал. Зорі надулися — такі повні-повні, а місяць червоним півколом — на вітер — обведений (Г.
Словник синонімів української мови
-
підкова —
Підко́ва, -ко́ва; -ко́ви, підкі́в
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
підкова —
ПІДКО́ВА, и, ж. 1. Металева, вигнута за формою кінського копита пластина, що прибивається до копита з метою запобігти його пошкодженню та сковзанню тварини.
Словник української мови в 11 томах
-
підкова —
Підко́ва, -ви ж. 1) Подкова. Пакінь підкований: хазяїн на зіму підкував та й забув вирвати підкови. Рудч. Ск. II. 17. Туди тебе зашлють, де волам роги правлять, а кіз кують підковами. Ном. 2) Желѣзная подбивка на верхней части ярма (чашовині). Рудч. Чп. 250. ум. підківка, підківонька, підківочка.
Словник української мови Грінченка