підойма
Підо́йма, -ми
ж.
1) Рычагъ.
2) Подставка, служащая для поддержанія дышла, чтобы оно не падало на землю. Kolb. І. 67.
3) Снарядъ въ мельницѣ, которымъ подымается кобилиця, а съ нею и веретено съ верхнимъ жерновомъ. Черниг. у. Мик. 481. см. підньом.
4) раст.: а) Geranium plenum. Шух. I. 21. б) Geum montanum. Лв. 99. в) Tormentilla erecta. Шух. І. 22. г) — челядинська. Sanicula europaea. Шух. І. 22.
Словник української мови Грінченка