Значення в інших словниках
-
рабівник —
рабівни́к іменник чоловічого роду, істота грабіжник діал.
Орфографічний словник української мови
-
рабівник —
-а, ч., діал. Грабіжник.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
рабівник —
Грабіжник, див. бандит
Словник чужослів Павло Штепа
-
рабівник —
РАБІВНИ́К, а́, ч., діал. Грабіжник. – А, вже йдете, рабівники! – Нічого, матусю, рабувати не будемо в вас, хочемо нагрітися в хаті, пустіть (В. Стефаник).
Словник української мови у 20 томах
-
рабівник —
ГРАБІ́ЖНИК (той, хто займається грабежем; також лайливо), ДРАПІ́ЖНИК (ДРЯПІ́ЖНИК) розм., РАБІВНИ́К діал., ТАТЬ заст. Не грабіжників з великого шляху, а дозорців панських стереглися проїжджі (І. Ле); Якийсь не то циган, не то волошин привів коні.
Словник синонімів української мови
-
рабівник —
Рабівни́к (зах.) = грабі́жник, -ка
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
рабівник —
РАБІВНИ́К, а́, ч., діал. Грабіжник. — А, вже йдете, рабівники! — Нічого, матусю, рабувати не будемо в вас, хочемо нагрітися в хаті, пустіть (Стеф., І, 1949, 195).
Словник української мови в 11 томах