рабівник

ГРАБІ́ЖНИК (той, хто займається грабежем; також лайливо), ДРАПІ́ЖНИК (ДРЯПІ́ЖНИК) розм., РАБІВНИ́К діал., ТАТЬ заст. Не грабіжників з великого шляху, а дозорців панських стереглися проїжджі (І. Ле); Якийсь не то циган, не то волошин привів коні. Терентій зразу зачинив їх у стайні, пошептався з отим крадієм чи драпіжником (М. Стельмах); (Годвінсон:) Слухай, Сіонська дочко! Ось летять на тебе драпіжники з обличчям мідяним... Нема тобі порятунку... (Леся Українка); — Що ж то за доля мені судилася? З опришками верхами та скалами блудькати.. З розбійниками, з рабівниками... (Г. Хоткевич); — А Судислав чим дише? Як в'юн, викручується.. В очі ж не скажеш, бо тоді тать, коли за руку впійманий (А. Хижняк). — Пор. 1. банди́т, зло́дій, 1. розбі́йник.

Значення в інших словниках

1. рабівник — рабівни́к іменник чоловічого роду, істота грабіжник діал.  Орфографічний словник української мови
2. рабівник — -а, ч., діал. Грабіжник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. рабівник — Грабіжник, див. бандит  Словник чужослів Павло Штепа
4. рабівник — РАБІВНИ́К, а́, ч., діал. Грабіжник. – А, вже йдете, рабівники! – Нічого, матусю, рабувати не будемо в вас, хочемо нагрітися в хаті, пустіть (В. Стефаник).  Словник української мови у 20 томах
5. рабівник — Рабівни́к (зах.) = грабі́жник, -ка  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. рабівник — РАБІВНИ́К, а́, ч., діал. Грабіжник. — А, вже йдете, рабівники! — Нічого, матусю, рабувати не будемо в вас, хочемо нагрітися в хаті, пустіть (Стеф., І, 1949, 195).  Словник української мови в 11 томах
7. рабівник — Рабівни́к, -ка́ м. Грабитель.  Словник української мови Грінченка