рабівник

рабівни́к

іменник чоловічого роду, істота

грабіжник

діал.

Значення в інших словниках

1. рабівник — -а, ч., діал. Грабіжник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. рабівник — Грабіжник, див. бандит  Словник чужослів Павло Штепа
3. рабівник — РАБІВНИ́К, а́, ч., діал. Грабіжник. – А, вже йдете, рабівники! – Нічого, матусю, рабувати не будемо в вас, хочемо нагрітися в хаті, пустіть (В. Стефаник).  Словник української мови у 20 томах
4. рабівник — ГРАБІ́ЖНИК (той, хто займається грабежем; також лайливо), ДРАПІ́ЖНИК (ДРЯПІ́ЖНИК) розм., РАБІВНИ́К діал., ТАТЬ заст. Не грабіжників з великого шляху, а дозорців панських стереглися проїжджі (І. Ле); Якийсь не то циган, не то волошин привів коні.  Словник синонімів української мови
5. рабівник — Рабівни́к (зах.) = грабі́жник, -ка  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. рабівник — РАБІВНИ́К, а́, ч., діал. Грабіжник. — А, вже йдете, рабівники! — Нічого, матусю, рабувати не будемо в вас, хочемо нагрітися в хаті, пустіть (Стеф., І, 1949, 195).  Словник української мови в 11 томах
7. рабівник — Рабівни́к, -ка́ м. Грабитель.  Словник української мови Грінченка