райок
Рай, раю
м.
1) Рай, жилище прародителей. Як Бог вигнав Адама і Єву з раю, то вони посідали в лісі. Чуб. І. 146.
2) Рай, жилище праведныхъ. У пеклі все тепло, а піди в рай, то й дровами дбай. Ном. № 200.
3) Родъ игры; также рай з пеклом. Ив. 34, 36, 37.
4) На второй день крестинъ обычай омовенія рукъ роженицы и пр., послѣ чего участники (кромѣ роженицы) идутъ въ шинокъ угощаться на деньги бабки; все это называется ходити в рай. ХС. VIІ. 433. ум. райо́к, райо́чок. Шевч. 630. Чуб. III. 322.
Словник української мови Грінченка