рачок
Рачок, -чка
м.
1) ум. отъ рак.
2) насѣк. Nepa cinerea. Вх. Пч. II. 27.
2) Названіе маленькаго вола съ небольшими рогами, выступающими впередъ. КС. 1898. VII. 47.
4) мн. раст. = ракові шийки [раковий]. . ЗЮЗО. І. 132.
5) Родъ вышивки. Чуб. VII. 427.
6) мн. Глиняныя подставки въ видѣ треножниковъ или обручиковъ для разъединенія посуды, вкладываемой одна въ другую для обжиганія. Вас. 179.
Словник української мови Грінченка