реготун

Реготун, -на

м. Хохотунъ. Мир. ХРВ. 131. О. Хведор був веселий, реготун. Левиц. І. 132.

Значення в інших словниках

1. реготун — реготу́н іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. реготун — див. веселий  Словник синонімів Вусика
3. реготун — [реигоутун] -готуна, м. (на) -готунов'і/ -готун'і, кл. -гоутунеи, мн. -готуни, -готун'іў  Орфоепічний словник української мови
4. реготун — -а, ч., розм. 1》 Той, хто любить реготати. 2》 Уживається як прикладка до назви птахів родини чайок або як назва цих птахів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. реготун — РЕГОТУ́Н, а́, ч., розм. 1. Той, хто любить реготати. О. Хведор був веселий, реготун (І. Нечуй-Левицький); Високого зросту, станкий, бравий, широкоплечий, як з заліза збитий [Максим], а до того ще й меткий, як заєць, співун, реготун... (Панас Мирний).  Словник української мови у 20 томах
6. реготун — СМІХОТУ́Н розм. (той, хто любить сміятися), СМІШКО́ розм., СМІХУ́Н розм., РЕГОТУ́Н розм., ВЕСЕЛУ́Н розм., СМІЮ́Н розм., СМІХОВА́НЕЦЬ розм. Отець Вавило реготун, сміхотун, зарегочеться — лампадний вогонь гасне (С.  Словник синонімів української мови
7. реготун — Реготу́н, -на́; -туни́, -ні́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. реготун — РЕГОТУ́Н, а́, ч., розм. 1. Той, хто любить реготати. О. Хведор був веселий, реготун (Н.-Лев., І, 1956, 116); Високого зросту, станкий, бравий, широкоплечий, як з заліза збитий [Максим], а до того ще й меткий, як заєць, співун, реготун… (Мирний, І...  Словник української мови в 11 томах