реготун —
[реигоутун] -готуна, м. (на) -готунов'і/ -готун'і, кл. -гоутунеи, мн. -готуни, -готун'іў
Орфоепічний словник української мови
реготун —
-а, ч., розм. 1》 Той, хто любить реготати. 2》 Уживається як прикладка до назви птахів родини чайок або як назва цих птахів.
Великий тлумачний словник сучасної мови
реготун —
РЕГОТУ́Н, а́, ч., розм. 1. Той, хто любить реготати. О. Хведор був веселий, реготун (І. Нечуй-Левицький); Високого зросту, станкий, бравий, широкоплечий, як з заліза збитий [Максим], а до того ще й меткий, як заєць, співун, реготун... (Панас Мирний).
Словник української мови у 20 томах
реготун —
РЕГОТУ́Н, а́, ч., розм. 1. Той, хто любить реготати. О. Хведор був веселий, реготун (Н.-Лев., І, 1956, 116); Високого зросту, станкий, бравий, широкоплечий, як з заліза збитий [Максим], а до того ще й меткий, як заєць, співун, реготун… (Мирний, І...
Словник української мови в 11 томах
реготун —
Реготун, -на м. Хохотунъ. Мир. ХРВ. 131. О. Хведор був веселий, реготун. Левиц. І. 132.
Словник української мови Грінченка