ремінь
Ремінь, -ню
м.
1) Ремень. З вас деруть ремінь, а з їх, бувало, й лій топили. Ном. № 4036.
2) Кожа выдѣланная, сапожный товаръ. Шух. І. 292. Оце купив реміню чоботи пошию. Харьк. у.
3) Широкій кожаный поясъ съ сумочкою при немъ и пр. Брат посяг у ремінь та й виймив мені сороківця. Федьк. Пов. 16. ум. ремінець, ремінчик. Лучче своє личко, як чужий ремінець. Ном. № 9682.
Словник української мови Грінченка