репиця

Ре́пиця, -ці

ж. Основаніе хвоста позвоночныхъ животныхъ. «На тобі, хортище-собачище, хвоста, да не кусай по жовтому, а кусай по білому». А хорт як укусив, так при самій репиці одкусив. Рудч. Ск. 16.

Значення в інших словниках

1. репиця — -і, ж. Основа хвоста хребетних тварин.  Великий тлумачний словник сучасної мови