розбалакувати

Розбалакувати, -кую, -єш

гл.

1) Разговаривать.

2) — кого́. Уговаривать, увѣрять, наговорить кому. Почали (пани) царя розбалакувати та й завірили, шо це правда. Мнж. 83.

Значення в інших словниках

1. розбалакувати — розбала́кувати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. розбалакувати — див. говорити  Словник синонімів Вусика
3. розбалакувати — -ую, -уєш, недок., розм. Беззмістовно чи багато балакати про що-небудь. || Витрачати час на пусту балаканину.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розбалакувати — РОЗБАЛА́КУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. Беззмістовно або багато балакати про що-небудь. На неї-то впало око Микольця. З нею найрадше гуляв він і розбалакував (О. Кобилянська); – Сказано – документи давай, а не розбалакуй!...  Словник української мови у 20 томах
5. розбалакувати — БАЗІ́КАТИ розм. (багато, беззмістовно говорити; говорити, розмовляти про щось незначне, наістотне), РОЗБАЗІ́КУВАТИ підсил. зневажл., ПАТЯ́КАТИ зневажл., РОЗПАТЯ́КУВАТИ підсил. зневажл., ПАСТАЛА́КАТИ зневажл., ПАЩЕКУВА́ТИ зневажл., ГАЛДИ́КАТИ зневажл.  Словник синонімів української мови
6. розбалакувати — РОЗБАЛА́КУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. Беззмістовно або багато балакати про що-небудь. На неї-то впало око Микольця. З нею найрадше гуляв він і розбалакував (Коб., III, 1956, 478); — Сказано — документи давай, а не розбалакуй!...  Словник української мови в 11 томах