розбалакувати
РОЗБАЛА́КУВАТИ, ую, уєш, недок., розм.
Беззмістовно або багато балакати про що-небудь.
На неї-то впало око Микольця. З нею найрадше гуляв він і розбалакував (О. Кобилянська);
– Сказано – документи давай, а не розбалакуй! – Гнат підозріло глянув на Дорошеві окуляри .. – Хто тебе знає, що ти за людина (Григорій Тютюнник);
// Витрачати час на пусту балаканину.
– Геть, геть! Іди по-доброму, поки дрюком не прогнав .. Нічого мені з дурнями розбалакувати... (І. Микитенко);
Він не прийшов сюди розбалакувати і розводити спогади чи там охи та ахи, він прийшов з заздалегідь визначеною метою (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)