розбалакування
РОЗБАЛА́КУВАННЯ, я, с., розм.
Дія за знач. розбала́кувати.
– А коли... – знов завів своєї один зі змовників, та Джурило, видно, не мав охоти на розбалакування (П. Загребельний);
// мн. Багатослівні, беззмістовні висловлювання.
Дядьки, слухаючи розбалакування Кулика, поглядають на Дьяконова все з більшою повагою (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)