1. Словник української мови у 20 томах

розбалакування

РОЗБАЛА́КУВАННЯ, я, с., розм.

Дія за знач. розбала́кувати.

– А коли... – знов завів своєї один зі змовників, та Джурило, видно, не мав охоти на розбалакування (П. Загребельний);

// мн. Багатослівні, беззмістовні висловлювання.

Дядьки, слухаючи розбалакування Кулика, поглядають на Дьяконова все з більшою повагою (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розбалакування — розбала́кування іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. розбалакування — див. розмова Словник синонімів Вусика
  3. розбалакування — -я, с., розм. Дія за знач. розбалакувати. || мн.Багатослівні, беззмістовні висловлювання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розбалакування — БАЛАКАНИ́НА розм. (довга, беззмістовна і непотрібна розмова або висловлювання), БАЛАЧКИ́ мн., розм., БАЛА́КИ мн., розм. рідше, МАРНОСЛІ́В'Я, РОЗМО́ВИ мн., розм., БАЗІ́КАННЯ зневажл., ПАТЯ́КАННЯ зневажл., ПАТЯКАНИ́НА зневажл. рідше, РОЗПАТЯ́КУВАННЯ підсил. Словник синонімів української мови
  5. розбалакування — РОЗБАЛА́КУВАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. розбала́кувати. — А коли… — знов завів своєї один зі змовників, та Джурило, видно, не мав охоти на розбалакування (Загреб., Диво, 1968, 149); // мн. Багатослівні, беззмістовні висловлювання. Словник української мови в 11 томах