1. Орфографічний словник української мови

розбалакування

розбала́кування

іменник середнього роду

розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розбалакування — див. розмова Словник синонімів Вусика
  2. розбалакування — -я, с., розм. Дія за знач. розбалакувати. || мн.Багатослівні, беззмістовні висловлювання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розбалакування — РОЗБАЛА́КУВАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. розбала́кувати. – А коли... – знов завів своєї один зі змовників, та Джурило, видно, не мав охоти на розбалакування (П. Загребельний); // мн. Багатослівні, беззмістовні висловлювання. Словник української мови у 20 томах
  4. розбалакування — БАЛАКАНИ́НА розм. (довга, беззмістовна і непотрібна розмова або висловлювання), БАЛАЧКИ́ мн., розм., БАЛА́КИ мн., розм. рідше, МАРНОСЛІ́В'Я, РОЗМО́ВИ мн., розм., БАЗІ́КАННЯ зневажл., ПАТЯ́КАННЯ зневажл., ПАТЯКАНИ́НА зневажл. рідше, РОЗПАТЯ́КУВАННЯ підсил. Словник синонімів української мови
  5. розбалакування — РОЗБАЛА́КУВАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. розбала́кувати. — А коли… — знов завів своєї один зі змовників, та Джурило, видно, не мав охоти на розбалакування (Загреб., Диво, 1968, 149); // мн. Багатослівні, беззмістовні висловлювання. Словник української мови в 11 томах