розбалакування
РОЗБАЛА́КУВАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. розбала́кувати.
— А коли… — знов завів своєї один зі змовників, та Джурило, видно, не мав охоти на розбалакування (Загреб., Диво, 1968, 149);
// мн. Багатослівні, беззмістовні висловлювання.
Дядьки, слухаючи розбалакування Кулика, поглядають на Дьяконова все з більшою повагою (Гончар, II, 1959, 38).
Словник української мови (СУМ-11)