розгвинчувати

Розгвинчувати, -чую, -єш

сов. в. розгвинти́ти, -чу́, -ти́ш, гл. Развинчивать, развинтить.

Значення в інших словниках

1. розгвинчувати — розгви́нчувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. розгвинчувати — -ую, -уєш, недок., розгвинтити, -гвинчу, -гвинтиш, док., перех. 1》 Роз'єднувати на частини що-небудь згвинчене. 2》 перен., розм. Робити неврівноваженим, нетвердим.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розгвинчувати — Викручувати, викрутити, повикручувати, (див. противн. нагвинчувати)  Словник чужослів Павло Штепа
4. розгвинчувати — РОЗГВИ́НЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗГВИНТИ́ТИ, гвинчу́, гвинти́ш, док. 1. що. Роз'єднувати на частини що-небудь згвинчене. Він заклопотано розгвинчує якусь апаратуру, складаючи її (Ю.  Словник української мови у 20 томах
5. розгвинчувати — РОЗГВИ́НЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗГВИНТИ́ТИ, гвинчу́, гвинти́ш, док., перех. 1. Роз’єднувати на частини що-небудь згвинчене. Він заклопотано розгвинчує якусь апаратуру, складаючи її (Ю. Янов.  Словник української мови в 11 томах