розгвинчувати
РОЗГВИ́НЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗГВИНТИ́ТИ, гвинчу́, гвинти́ш, док., перех.
1. Роз’єднувати на частини що-небудь згвинчене.
Він заклопотано розгвинчує якусь апаратуру, складаючи її (Ю. Янов., IV, 1959, 78);
Данко неохоче розгвинчує свої коньки (Вільде, Повнол. діти, 1960, 179).
2. перен., розм. Робити неврівноваженим, нетвердим.
Словник української мови (СУМ-11)