розгуторити

Розгуторити, -рю, -риш

гл. — мову. Разговориться. Із вітром сонечко розгуторило мову про силу, бачите, хто з них моцніший був. Греб. 375.

Значення в інших словниках

1. розгуторити — розгуто́рити дієслово доконаного виду розговоритися діал.  Орфографічний словник української мови
2. розгуторити — -рю, -риш, док., діал. Те саме, що розгуторитися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розгуторити — РОЗГУТО́РИТИ, рю, риш, док., діал. Те саме, що розгуто́ритися. Із вітром сонечко розгуторило мову про силу, бачите, хто з них моцніший [міцнішій] був (Є. Гребінка).  Словник української мови у 20 томах
4. розгуторити — РОЗГУТО́РИТИ, рю, риш, док., діал. Те саме, що розгуто́ритися.  Словник української мови в 11 томах