1. Словник української мови Грінченка

розгуторити

Розгуторити, -рю, -риш

гл. — мову. Разговориться. Із вітром сонечко розгуторило мову про силу, бачите, хто з них моцніший був. Греб. 375.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розгуторити — розгуто́рити дієслово доконаного виду розговоритися діал. Орфографічний словник української мови
  2. розгуторити — -рю, -риш, док., діал. Те саме, що розгуторитися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розгуторити — РОЗГУТО́РИТИ, рю, риш, док., діал. Те саме, що розгуто́ритися. Із вітром сонечко розгуторило мову про силу, бачите, хто з них моцніший [міцнішій] був (Є. Гребінка). Словник української мови у 20 томах
  4. розгуторити — РОЗГУТО́РИТИ, рю, риш, док., діал. Те саме, що розгуто́ритися. Словник української мови в 11 томах