роздобича

Роздоби́ча, -чі

ж. Добыча, раздобываніе. Поїхали вони на роздобичу. Чуб. II. 251. (Змій) полетів кудись на роздобичу. Грин. І. 162.

Значення в інших словниках

1. роздобича — -і, ж., заст. Те саме, що роздобуток.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. роздобича — РОЗДОБИ́ЧА, і, ж., розм., рідко. Те саме, що роздобу́ток. Як побіжить [лев] бувало на роздобичу, так усіх, хто б йому не попався по дорозі, розриває на шматки і кидає (з казки); Поїхали вони на роздобичу (П. Чубинський).  Словник української мови у 20 томах
3. роздобича — РОЗДОБИ́ЧА, і, ж., розм., рідко. Те саме, що роздобу́ток. Як побіжить [лев] бувало на роздобичу, так усіх, хто б йому не попався по дорозі, розриває на шматки і кидає (Укр.. казки, 1951, 55); Поїхали вони на роздобичу (Чуб., II, 1878, 251).  Словник української мови в 11 томах