роздобича
РОЗДОБИ́ЧА, і, ж., розм., рідко.
Те саме, що роздобу́ток.
Як побіжить [лев] бувало на роздобичу, так усіх, хто б йому не попався по дорозі, розриває на шматки і кидає (з казки);
Поїхали вони на роздобичу (П. Чубинський).
Словник української мови (СУМ-20)