роздобрити

Роздобри́ти, -рю́, -риш

гл. = кого. Умилостивить кого, сдѣлать кого добрымъ. Вх. Уг. 265.

Значення в інших словниках

1. роздобрити — роздобри́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. роздобрити — див. роздобрювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. роздобрити — РОЗДОБРИ́ТИ див. роздо́брювати.  Словник української мови у 20 томах
4. роздобрити — РОЗДОБРИ́ТИ див. роздо́брювати.  Словник української мови в 11 томах