розлюбити

Розлюбити, -блю, -биш

гл. Разлюбить. Хай він тебе покидає — инший не розлюбить. Чуб. V. 410.

Значення в інших словниках

1. розлюбити — розлюби́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. розлюбити — див. розлюбляти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розлюбити — РОЗЛЮБИ́ТИ див. розлюбля́ти.  Словник української мови у 20 томах
4. розлюбити — РОЗЛЮБИ́ТИ див. розлюбля́ти.  Словник української мови в 11 томах