розмай

Розмай, -маю

м. Основное значеніе: что-либо развѣвающееся, поэтому розмай — эпитетъ лѣса: Ой гаю мій, гаю, великий розмаю, як я впущу голубочку, вже ж і не спіймаю. Также тотъ, который развѣваетъ, разбрасываетъ въ стороны; поэтому въ свадебной пѣснѣ брать невѣсты, расплетающій ей косу, называется: розмай-коса. Ой глянь, дівчино, крізь колач, карими очима та й заплач, бо іде твій розмай-коса, загуби-краса. н. п. розмай, розмай-зілля — растеніе, о которомъ поется въ пѣсняхъ, повидимому то-же, что и тирлич (когда его варять, то это заставляетъ милаго прилетѣть), а быть можетъ ото и не имя опредѣленнаго растенія, а названіе волшебнаго зелья, имѣющаго извѣстную чудодѣйственную силу. Біжи, дівко, до гаю, шукай корінь розмаю. Ще до гаю не дійшла, розмай-зіллячко знайшла... «Кипи, кипи, корінець, поки прийде молодець!» Ще корінець не вкипів, вже молодець прилетів. Чуб. V. 414.

Значення в інших словниках

1. розмай — розма́й іменник чоловічого роду буйна зелень; зілля  Орфографічний словник української мови
2. розмай — див. багато; зелень; різний  Словник синонімів Вусика
3. розмай — -ю, ч., нар.-поет. 1》 Що-небудь буйно розквітле, зелене (ліс, гай і т. ін.). 2》 Приворотне, чарівне зілля. Розмай-зілля — те саме, що розмай 2. Розмай-коса етн. — брат нареченої, який розплітає їй косу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розмай — РОЗМА́Й, ю, ч., нар.-поет. 1. Що-небудь буйно розквітле, зелене (ліс, гай і т. ін.). Краще йди в темний гай, у зелений розмай, Або в поле, де вітер гуляє, На дозвіллі із лихом собі розмовляй (Леся Українка); Навколо був ясний розмай і радісна теплінь (М.  Словник української мови у 20 томах
5. розмай — РОЗМА́Й, ю, ч., нар.-поет. 1. Що-небудь буйно розквітле, зелене (ліс, гай і т. ін.). Краще йди в темний гай, у зелений розмай, Або в поле, де вітер гуляє, На дозвіллі із лихом собі розмовляй (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах