рознімати
Розніма́ти, -ма́ю, -єш
сов. в. розняти, -німу, -меш, гл.
1) Разнимать, разнять, раскрывать, раскрыть. Заліпилися мої карі очі, не можу я розняти. Чуб. V. 950. Зуби ножем рознімали, щоб води влити, так сціпила (зомлівши). Харьк.
2) Разнимать, разнять, развести. Як же вчепились вони — така буча збилася, що ледві розняли їх. МВ. ІІ. 184.
Словник української мови Грінченка