1. Словник української мови Грінченка

рознімати

Розніма́ти, -ма́ю, -єш

сов. в. розняти, -німу, -меш, гл.

1) Разнимать, разнять, раскрывать, раскрыть. Заліпилися мої карі очі, не можу я розняти. Чуб. V. 950. Зуби ножем рознімали, щоб води влити, так сціпила (зомлівши). Харьк.

2) Разнимать, разнять, развести. Як же вчепились вони — така буча збилася, що ледві розняли їх. МВ. ІІ. 184.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рознімати — розніма́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. рознімати — і рідко роздіймати, -аю, -аєш, недок., розняти, -німу, -німеш і рідко роздійняти, -дійму, -діймеш, док., перех. 1》 Роз'єднувати, відділяти одне від одного що-небудь з'єднане, зімкнуте, стулене і т. ін. || Розводити (руки) в боки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. рознімати — РОЗНІМА́ТИ і рідко РОЗДІЙМА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗНЯ́ТИ, німу́, ні́меш і рідко РОЗДІЙНЯ́ТИ, дійму́, ді́ймеш, док., кого, що. 1. що. Роз'єднувати, відділяти одне від одного що-небудь з'єднане, зімкнуте, стулене і т. ін. Зажмурює [Мирон] очі. Словник української мови у 20 томах
  4. рознімати — МИРИ́ТИ (відновлювати, встановлювати мирні стосунки між кимсь; змушувати терпимо ставитися до когось, чогось), ПРИМИРЯ́ТИ, ПРИМИ́РЮВАТИ, РОЗВО́ДИТИ, РОЗМИРЯ́ТИ, РОЗБОРОНЯ́ТИ, РОЗНІМА́ТИ (відновлювати мир, згоду між кимсь... Словник синонімів української мови
  5. рознімати — Розніма́ти, -німа́ю, -ма́єш; розня́ти, -німу́, -ні́меш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. рознімати — РОЗНІМА́ТИ і рідко РОЗДІЙМА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗНЯ́ТИ, німу́, ні́меш і рідко РОЗДІЙНЯ́ТИ, дійму́, ді́ймеш, док., перех. 1. Роз’єднувати, відділяти одне від одного що-небудь з’єднане, зімкнуте, стулене і т. ін. Зажмурює [Мирон] очі. Словник української мови в 11 томах