розчумати

Розчумати, -маю, -єш

гл. Понять, уразумѣть. О. 1861. XI. Кух. 12. Він не розглядів і не розчумав нічого. Кв. II. 175.

Значення в інших словниках

1. розчумати — розчу́мати дієслово доконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. розчумати — див. зрозуміти  Словник синонімів Вусика
3. розчумати — -аю, -аєш, док., перех. і без додатка, діал. Розібрати, зрозуміти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розчумати — РОЗЧУ́МАТИ див. розчу́мувати.  Словник української мови у 20 томах
5. розчумати — ЗРОЗУМІ́ТИ що і без додатка (правильно сприйняти зміст, значення, суть чого-небудь), ЗБАГНУ́ТИ, УБАГНУ́ТИ (ВБАГНУ́ТИ) розм., УТНУ́ТИ (ВТНУ́ТИ) розм., УТЯ́МИТИ (ВТЯ́МИТИ) розм., ЗМЕТИКУВА́ТИ розм., УТОРО́ПАТИ (ВТОРО́ПАТИ) розм., РОЗТОРО́ПАТИ розм.  Словник синонімів української мови
6. розчумати — РОЗЧУ́МАТИ, аю, аєш, док., перех. і без додатка, діал. Розібрати, зрозуміти. Та як він не розглядів і не розчумав нічого? А тут усе видно! (Кв.-Осн., II, 1956, 235); Доки ми розчумали, що таке трапилось, дівчата вибігли з кімнати, а до дверей хтось постукав владно (Ю. Янов., II, 1958, 86).  Словник української мови в 11 томах