Словник української мови Грінченка

розчурукати

Розчурукати, -каю, -єш

гл. = розчумати. Поки ж то ми розчурукали та зупинились. О. 1861. XI. Кух. 33.

Словник української мови Грінченка

Значення в інших словниках

  1. розчурукати — див. зрозуміти  Словник синонімів Вусика