розчумати
РОЗЧУ́МАТИ, аю, аєш, док., перех. і без додатка, діал. Розібрати, зрозуміти.
Та як він не розглядів і не розчумав нічого? А тут усе видно! (Кв.-Осн., II, 1956, 235);
Доки ми розчумали, що таке трапилось, дівчата вибігли з кімнати, а до дверей хтось постукав владно (Ю. Янов., II, 1958, 86).
Словник української мови (СУМ-11)