розчути

РОЗЧУ́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. і без додатка. Добре, ясно почути, розібрати те, що говорять.

В гомоні почувся ковалів голос. Перших слів дехто й не розчув, бо не кричав коваль, а говорив стиха (Головко, II, 1957, 221);

— Що батько хоче? — не розчувши, перепитав Олександр (Панч, Гомон. Україна, 1954, 38);

// Відчути, уловити іронію, сарказм у чому-небудь.

— Надзвичайно цікаві міркування,— так само тихо зауважив Каргат. Петушек розчув сарказм в його голосі (Шовк., Інженери, 1956, 131).

Значення в інших словниках

1. розчути — розчу́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. розчути — -ую, -уєш, док., перех. і без додатка. Добре, ясно почути, розібрати те, що говорять. || Відчути, уловити іронію, сарказм у чому-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розчути — РОЗЧУ́ТИ див. розчува́ти.  Словник української мови у 20 томах
4. розчути — ПОЧУ́ТИ (сприйняти слухом щось), ДОЧУ́ТИ, РОЗЧУ́ТИ, УЧУ́ТИ (ВЧУ́ТИ), ДОЧУ́ТИСЯ розм., РОЗСЛУ́ХАТИ розм., РОЗСЛУ́ХАТИСЯ розм., ЗАЧУ́ТИ діал. Так дивиться сарна в дрімучому лісі, Неначе почувши десь шелест в кущах... (О.  Словник синонімів української мови
5. розчути — Розчу́ти, -чу́ю, -чу́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)