розчути

розчу́ти

-ую, -уєш, док., перех. і без додатка.

Добре, ясно почути, розібрати те, що говорять.

|| Відчути, уловити іронію, сарказм у чому-небудь.

Значення в інших словниках

1. розчути — розчу́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. розчути — РОЗЧУ́ТИ див. розчува́ти.  Словник української мови у 20 томах
3. розчути — ПОЧУ́ТИ (сприйняти слухом щось), ДОЧУ́ТИ, РОЗЧУ́ТИ, УЧУ́ТИ (ВЧУ́ТИ), ДОЧУ́ТИСЯ розм., РОЗСЛУ́ХАТИ розм., РОЗСЛУ́ХАТИСЯ розм., ЗАЧУ́ТИ діал. Так дивиться сарна в дрімучому лісі, Неначе почувши десь шелест в кущах... (О.  Словник синонімів української мови
4. розчути — Розчу́ти, -чу́ю, -чу́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. розчути — РОЗЧУ́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. і без додатка. Добре, ясно почути, розібрати те, що говорять. В гомоні почувся ковалів голос. Перших слів дехто й не розчув, бо не кричав коваль, а говорив стиха (Головко, II, 1957, 221); — Що батько хоче?...  Словник української мови в 11 томах