рутка Рутка, -ки ж. 1) ум. отъ рута. 2) — польова. раст. = рута пташина. ЗЮЗО. І. 123. Словник української мови Грінченка
Значення в інших словниках рутка — -и, ж. Лікарська однорічна рослина з родини макових із сечогінною, тонізуючою дією. Великий тлумачний словник сучасної мови