рушний

Рушний, -а, -е

Подвижной, проворный. Вх. Лем. 463.

Значення в інших словниках

1. рушний — ру́шни́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. рушний — -а, -е, зах. Рухливий, прудкий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. рушний — РУ́ШНИЙ, а, е, діал. Рухомий; моторний. Вхопила Свангільд свій лук та сагайдак і самітня пішла від храму до затоки. А там – аж мерехтить від рушних лебединих крил. Неспокійні сьогодні птахи (Н. Королева).  Словник української мови у 20 томах