рушний

Рушний, -а, -е

Подвижной, проворный. Вх. Лем. 463.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рушний — РУ́ШНИЙ, а, е, діал. Рухомий; моторний. Вхопила Свангільд свій лук та сагайдак і самітня пішла від храму до затоки. А там – аж мерехтить від рушних лебединих крил. Неспокійні сьогодні птахи (Н. Королева). Словник української мови у 20 томах
  2. рушний — ру́шни́й прикметник Орфографічний словник української мови
  3. рушний — -а, -е, зах. Рухливий, прудкий. Великий тлумачний словник сучасної мови