рушний
Рушний, -а, -е
Подвижной, проворный. Вх. Лем. 463.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- рушний — ру́шни́й прикметник Орфографічний словник української мови
- рушний — -а, -е, зах. Рухливий, прудкий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- рушний — РУ́ШНИЙ, а, е, діал. Рухомий; моторний. Вхопила Свангільд свій лук та сагайдак і самітня пішла від храму до затоки. А там – аж мерехтить від рушних лебединих крил. Неспокійні сьогодні птахи (Н. Королева). Словник української мови у 20 томах