рушний

ру́шний

-а, -е, зах.

Рухливий, прудкий.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рушний — ру́шни́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. рушний — РУ́ШНИЙ, а, е, діал. Рухомий; моторний. Вхопила Свангільд свій лук та сагайдак і самітня пішла від храму до затоки. А там – аж мерехтить від рушних лебединих крил. Неспокійні сьогодні птахи (Н. Королева). Словник української мови у 20 томах
  3. рушний — Рушний, -а, -е Подвижной, проворный. Вх. Лем. 463. Словник української мови Грінченка