1. Словник української мови у 20 томах

рушний

РУ́ШНИЙ, а, е, діал.

Рухомий; моторний.

Вхопила Свангільд свій лук та сагайдак і самітня пішла від храму до затоки. А там – аж мерехтить від рушних лебединих крил. Неспокійні сьогодні птахи (Н. Королева).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рушний — ру́шни́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. рушний — -а, -е, зах. Рухливий, прудкий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. рушний — Рушний, -а, -е Подвижной, проворный. Вх. Лем. 463. Словник української мови Грінченка