рільник

Рільник, -ка

м. Земледѣлецъ, хлѣбопашецъ.

Значення в інших словниках

1. рільник — рільни́к іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. рільник — див. селянин; хлібороб  Словник синонімів Вусика
3. рільник — [р'іл'ник] -ниека, м. (на) -ниеков'і/ -ниеку, мн. -ниеки, -ниек'іў  Орфоепічний словник української мови
4. рільник — -а, ч. Той, хто займається рільництвом; землероб.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. рільник — РІЛЬНИ́К, а́, ч. 1. Той, хто займається рільництвом; землероб. Благословенна праця рільника, Що оре цілину в ясній надії. Пшеницю від полови він одвіє, Як жнив кінчиться радість нелегка (М.  Словник української мови у 20 томах
6. рільник — ХЛІБОРО́Б (селянин, який займається хліборобством), ЗЕМЛЕРО́Б, РІЛЬНИ́К, ХЛІБОДА́Р уроч., ГРЕЧКОСІ́Й заст., РАТА́Й заст., уроч., ОРА́Ч рідше.  Словник синонімів української мови
7. рільник — Рільни́к, -ка́; -ники́, -кі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. рільник — РІЛЬНИ́К, а́, ч. 1. Той, хто займається рільництвом; землероб. Благословенна праця рільника, Що оре цілину в ясній надії. Пшеницю від полови він одвіє, Як жнив кінчиться радість нелегка (Рильський, Зим.  Словник української мови в 11 томах