рільник

РІЛЬНИ́К, а́, ч.

1. Той, хто займається рільництвом; землероб.

Благословенна праця рільника, Що оре цілину в ясній надії. Пшеницю від полови він одвіє, Як жнив кінчиться радість нелегка (М. Рильський);

Він виходить у степ з бороною, На ріллі розбиває грудки. Під залізним дощем, під війною Мусять сіяти хліб рільники (Т. Масенко);

На суботники по освоєнню заболоченої землі сходилися лісоводи і садоводи артілі, рільники і механізатори (І. Волошин).

2. Керівник польових робіт у господарстві.

Наближалось якесь побутове свято. Заступник голови, він же рільник артілі, приурочив до нього вихідний день (І. Волошин);

Першим на зборах виступив рільник артілі (з газ.).

Значення в інших словниках

1. рільник — рільни́к іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. рільник — див. селянин; хлібороб  Словник синонімів Вусика
3. рільник — [р'іл'ник] -ниека, м. (на) -ниеков'і/ -ниеку, мн. -ниеки, -ниек'іў  Орфоепічний словник української мови
4. рільник — -а, ч. Той, хто займається рільництвом; землероб.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. рільник — ХЛІБОРО́Б (селянин, який займається хліборобством), ЗЕМЛЕРО́Б, РІЛЬНИ́К, ХЛІБОДА́Р уроч., ГРЕЧКОСІ́Й заст., РАТА́Й заст., уроч., ОРА́Ч рідше.  Словник синонімів української мови
6. рільник — Рільни́к, -ка́; -ники́, -кі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. рільник — РІЛЬНИ́К, а́, ч. 1. Той, хто займається рільництвом; землероб. Благословенна праця рільника, Що оре цілину в ясній надії. Пшеницю від полови він одвіє, Як жнив кінчиться радість нелегка (Рильський, Зим.  Словник української мови в 11 томах
8. рільник — Рільник, -ка м. Земледѣлецъ, хлѣбопашецъ.  Словник української мови Грінченка