Значення в інших словниках
-
рільник —
рільни́к іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
рільник —
[р'іл'ник] -ниека, м. (на) -ниеков'і/ -ниеку, мн. -ниеки, -ниек'іў
Орфоепічний словник української мови
-
рільник —
-а, ч. Той, хто займається рільництвом; землероб.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
рільник —
РІЛЬНИ́К, а́, ч. 1. Той, хто займається рільництвом; землероб. Благословенна праця рільника, Що оре цілину в ясній надії. Пшеницю від полови він одвіє, Як жнив кінчиться радість нелегка (М.
Словник української мови у 20 томах
-
рільник —
ХЛІБОРО́Б (селянин, який займається хліборобством), ЗЕМЛЕРО́Б, РІЛЬНИ́К, ХЛІБОДА́Р уроч., ГРЕЧКОСІ́Й заст., РАТА́Й заст., уроч., ОРА́Ч рідше.
Словник синонімів української мови
-
рільник —
Рільни́к, -ка́; -ники́, -кі́в
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
рільник —
РІЛЬНИ́К, а́, ч. 1. Той, хто займається рільництвом; землероб. Благословенна праця рільника, Що оре цілину в ясній надії. Пшеницю від полови він одвіє, Як жнив кінчиться радість нелегка (Рильський, Зим.
Словник української мови в 11 томах
-
рільник —
Рільник, -ка м. Земледѣлецъ, хлѣбопашецъ.
Словник української мови Грінченка