саблук —
саблу́к іменник чоловічого роду кислиця діал.
Орфографічний словник української мови
саблук —
-а, ч., діал. Дика яблуня; кислиця.
Великий тлумачний словник сучасної мови
саблук —
САБЛУ́К, а́, ч., діал. Дика яблуня; кислиця. Саблук вражав ще й тим, що яблука на ньому могли триматися і взимку (М. Стельмах).
Словник української мови у 20 томах
саблук —
САБЛУ́К, а́, ч., діал. Дика яблуня; кислиця. Саблук вражав ще й тим, що яблука на ньому могли триматися і взимку (Стельмах, II, 1962, 339).
Словник української мови в 11 томах