саблук

Саблук, -ка

м. саблука, -ки, ж. Сортъ яблокъ. Подольск. губ.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. саблук — саблу́к іменник чоловічого роду кислиця діал. Орфографічний словник української мови
  2. саблук — -а, ч., діал. Дика яблуня; кислиця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. саблук — САБЛУ́К, а́, ч., діал. Дика яблуня; кислиця. Саблук вражав ще й тим, що яблука на ньому могли триматися і взимку (Стельмах, II, 1962, 339). Словник української мови в 11 томах
  4. саблук — САБЛУ́К, а́, ч., діал. Дика яблуня; кислиця. Саблук вражав ще й тим, що яблука на ньому могли триматися і взимку (М. Стельмах). Словник української мови у 20 томах