саблук
САБЛУ́К, а́, ч., діал. Дика яблуня; кислиця.
Саблук вражав ще й тим, що яблука на ньому могли триматися і взимку (Стельмах, II, 1962, 339).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- саблук — саблу́к іменник чоловічого роду кислиця діал. Орфографічний словник української мови
- саблук — -а, ч., діал. Дика яблуня; кислиця. Великий тлумачний словник сучасної мови
- саблук — САБЛУ́К, а́, ч., діал. Дика яблуня; кислиця. Саблук вражав ще й тим, що яблука на ньому могли триматися і взимку (М. Стельмах). Словник української мови у 20 томах
- саблук — Саблук, -ка м. саблука, -ки, ж. Сортъ яблокъ. Подольск. губ. Словник української мови Грінченка