саблук

саблу́к

іменник чоловічого роду

кислиця

діал.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. саблук — -а, ч., діал. Дика яблуня; кислиця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. саблук — САБЛУ́К, а́, ч., діал. Дика яблуня; кислиця. Саблук вражав ще й тим, що яблука на ньому могли триматися і взимку (Стельмах, II, 1962, 339). Словник української мови в 11 томах
  3. саблук — САБЛУ́К, а́, ч., діал. Дика яблуня; кислиця. Саблук вражав ще й тим, що яблука на ньому могли триматися і взимку (М. Стельмах). Словник української мови у 20 томах
  4. саблук — Саблук, -ка м. саблука, -ки, ж. Сортъ яблокъ. Подольск. губ. Словник української мови Грінченка