сворінь
Сворінь, -ня
м.
1) Шворень. Kolb. І. 67.
2) Болтикъ, которымъ прикрѣплены подножки въ ткацкомъ станкѣ. МУЕ. III. 16.
3) Часть самотоки. Шух. I. 150.
1) Шипъ, на которомъ вращается рулевое весло у плота. см. керма. Шух. І. 181. о) Часть п'їл. см. п'їла. Шух. І. 254.
Словник української мови Грінченка