сворінь
СВО́РІНЬ, рня, ч., діал. Шворінь.
Під ударом бича сива так шарпнула,.. що сворінь вихопився з гряділя і теліжки відскочили від плуга (Мак., Вибр., 1954, 164).
Словник української мови (СУМ-11)СВО́РІНЬ, рня, ч., діал. Шворінь.
Під ударом бича сива так шарпнула,.. що сворінь вихопився з гряділя і теліжки відскочили від плуга (Мак., Вибр., 1954, 164).
Словник української мови (СУМ-11)